Таке незвичайне ім’я у папуг калита з’явилося не випадково — їхнє оперення візуально схоже на давні ряси, які носили монахи-калити. Варто зазначити, що цей улюбленець дуже неоднозначний — у нього є як чимало переваг, так і недоліків, про які ми розповімо у цій статті.
Опис папуги — зовнішній вигляд
Калита порівняно з іншими папугами доволі великий — середня довжина його тіла становить від 27 до 30 см, а крила — 14–15 см. Вага коливається від 90 до 100 г.
Оперення салатово-зелене, груди сірі з блідими поперечними смужками основного кольору. Передня частина голови і задня частина шиї сірі. Крила темно-бурих відтінків, але махові пера виділяються синім кольором. Дзьоб у папуги монаха міцний, товстий, бурого кольору, сильно загнутий. Радужка очей коричнева, ноги короткі, хвіст великий — довший за крило.
Орнітологам відомі випадки, коли папуги-монахи мали коричневе, жовте чи біле забарвлення. Такі особини траплялися переважно у Південній Америці.
Цікаво, що самку від самця відрізнити майже неможливо. Відрізняються вони хіба що розміром — самка трохи менша за самця, але не суттєво. Єдиний 100% спосіб визначити стать — це або ДНК-тест, або хірургічне втручання (прокол з подальшим обстеженням статевих органів).
Птах досить поширений, йому присвоєно найнижчий індекс ризику LC за оцінкою IUCN.
Де мешкають
Головний ареал проживання — південь Бразилії та Парагвай. Потрапивши на північ Аргентини, папуги-монахи швидко поширилися по США і навіть Європі. Сьогодні цих птахів часто можна зустріти в Іспанії, особливо у Барселоні й Мадриді — там вони стали місцевою «родзинкою».
Великі колонії цих птахів також є у таких країнах:
- Бельгія
- Велика Британія
- Греція
- Ізраїль
- Італія
- Нідерланди
Гніздування у дикій природі
У дикій природі квакери будують гнізда, схожі на наші комунальні квартири. В одному гнізді може одночасно мешкати до тридцяти пар. У дикій природі знайти гніздо папуги-монаха досить важко, адже воно зроблене з гілок і листя, які трапляються поруч.
У місті ситуація інша — гнізда тут більш помітні. Через те, що вони мають значний розмір і вагу, часто падають. Це проблема, і міські служби багатьох країн активно її вирішують, адже гніздо, що впало на голову з яйцями, може не лише травмувати, а й убити людину.
Будують гнізда квакери довго. В середньому пара папуг-монахів зводить житло за 3–4 місяці.
Як правильно вибрати улюбленця
Щоб придбати квакера, можна звернутися до найближчого зоомагазину або пташиного ринку. Також можна знайти пташку на вторинних майданчиках-оголошеннях. Головним критерієм при виборі папуги-монаха є вік. Найкраще купувати пташеня не старше одного місяця. У цьому віці він уже зміцнів, оперився, ще не навчився агресії й навряд чи боїться людей, тож до нового господаря звикне швидко.
Слід звертати увагу на такі чинники при виборі улюбленця:
- Попереднє місце проживання — дикий папуга-монах коштуватиме дешевше, ніж адаптований до неволі.
- Вік — птахи до року дорожчі.
- Навички — якщо монах дресирований, вміє говорити, то ціна зростає у рази.
Залежно від місця придбання, зовнішнього вигляду, колірних мутацій та віку папуги, ціна може змінюватися. В середньому вона становить від 10 000 до 25 000 рублів. Найдешевших папуг продають на пташиних фермах, а найдорожчих — у спеціалізованих розплідниках. У таких птахів часто є гарна родовідна і незвичайне забарвлення.
Умови утримання вдома
Утримувати папугу-монаха в квартирі досить складно. Причина не в особливій вибагливості — квакери, навпаки, доволі невибагливі до умов. Каменем спотикання стає їхній голос — він дуже пронизливий, різкий і гучний. Багато господарів намагаються привчити улюбленця спати й бути активним у той самий час, що й вони самі.
Існує кілька загальних рекомендацій щодо утримання таких птахів удома:
- Забезпечуйте регулярне сонячне освітлення. Взимку, коли на вулиці мало природного світла, бажано використовувати додаткові джерела — лампи, ліхтарі тощо.
- Підтримуйте оптимальний клімат — допустима температура для утримання такого папуги становить 18–20°С. Рекомендована вологість — 60–70%.
- Мінімізуйте стрес для птаха.
- Слідкуйте за раціоном.
- Не забувайте вчасно підстригати кігті, щоб калита випадково не подряпав вас або не пошкодив меблі.
Якою має бути клітка — розмір, форма, облаштування
Калиту зазвичай утримують у вольєрах. Клітка повинна мати мінімальні розміри 1,5×1 м по основі і 2 м у висоту. Щоб папуга не боявся будувати гніздо, можна зробити спеціальну коробку таких розмірів:
- Довжина 40–50 см.
- Висота 20–30 см.
- Ширина 20–30 см.
Готову конструкцію залишають відкритою тільки з одного боку, а з інших закривають листям. Житло папуги можна і навіть потрібно облаштувати — для цього додайте сіно. Також не забувайте, що листя на каркасі клітки необхідно регулярно змінювати.
Харчування
Спеціального раціону для монахів не передбачено. В основному вони харчуються фруктами, овочами, зеленню та зерновими. Якщо конкретніше — підійде суміш із вареного рису, кукурудзи, натертого курячого яйця, а також мучних черв’яків. Додавати до раціону продукти тваринного походження слід після появи пташенят.
Звички та характер папуг
Папуга-монах чудово підходить як домашній улюбленець. Вони дружелюбні, жваві та грайливі — зробити день веселішим для них зовсім не проблема. Звичайно, енергію птиці слід спрямовувати у правильне русло, щоб уникнути небажаних наслідків — якщо папузі стане нудно чи самотньо, він легко влаштує розгардіяш у своїй клітці.
Папуги-монахи дуже люблять купатися — не дивуйтеся, якщо вони спробують перекинути свою поїлку, щоб дістатися до води.
У папуги-монаха є два суттєвих мінуси — занадто гучний, різкий, скрипучий голос і сильне відчуття власності щодо господаря. У процесі виховання потрібно привчати птицю поводитися спокійно, коли їй нудно або самотньо. Також не рекомендується саджати в одну клітку папуг інших видів, адже калита може відреагувати на таке «вторгнення» агресією й навіть влаштувати бійку.
Коли пташка починає кричати, найкраще її ігнорувати. Будь-яка реакція лише сильніше підбурюватиме папугу. Зазвичай такі «концерти» починаються, коли він нервує або хоче привернути увагу.
У монахів переважає аналітичний склад розуму. Вони швидко засвоюють нову інформацію і не соромляться застосовувати її на практиці. Багато власників розповідають, як їхній пернатий друг у мить навчився відкривати і закривати клітку, розбирати іграшки на частини.
Здатність до наслідування й ігор
Папуги-монахи, хоча й володіють унікальним і гучним голосом, не дуже балакучі. Навчити їх «людській» мові можна, але навряд чи вони робитимуть це з великим ентузіазмом. Однак людську мову квакер добре розрізняє й розуміє.
Щоб розважити папугу, чудово підійде дресирування. Високий інтелект цих птахів дозволяє швидко навчити їх різним фразам і трюкам. Монах обов’язково дасть вам знати, якщо йому щось потрібно.
Будьте уважні — квакери люблять красти й ховати речі, які їм сподобались. Якщо плануєте часто випускати птицю з клітки, краще прибрати подалі всі цінності та важливі речі.
Схильність до хвороб
Важко сказати, що папуги-монахи мають міцне здоров’я. У них частіше виникають проблеми з психікою, ніж із фізичним станом. Ця порода схильна до самоушкодження і нанесення собі різних травм. Наприклад, у стресовій ситуації квакер починає вищипувати себе, часто до крові.
З фізіологічного боку, за неправильного догляду у тварини можуть початися проблеми з печінкою — це трапляється через неправильне і незбалансоване харчування.
Найчастіше у папуг-монахів зустрічається паразитарна хвороба кнемідокоптоз, або простіше кажучи — короста. Паразит може потрапити до папуги через неякісний корм.
Найнебезпечнішим захворюванням для квакера (як і для інших птахів) є сальмонельоз. Лікувати його важко й дорого, а запускати не можна за жодних умов, інакше улюбленцю майже гарантовано загибель. На щастя, сальмонела зустрічається рідко. Домашнім птахам, які не виходять на вулицю, вона майже не загрожує.
Розмноження у неволі
Розведення монахів у неволі — не дуже складне завдання. Якщо забезпечити птахам клітку відповідних розмірів, вони добре розмножуються. Зазвичай за раз самка відкладає від 4 до 8 яєць. Насиджування триває у середньому 20–30 днів. Самець у цей час може бути менш активним, поводитися апатично.
Тривалість життя
Не часто можна зустріти монаха, який прожив понад 15 років. Фізіологічно вони без особливих проблем доживають до 30 років, але у дикій природі їм загрожують браконьєри, хижаки та несприятливий клімат. Ці фактори і зменшують середню тривалість життя у два рази.
Цікаві факти
- З 1980 року папуги-монахи стали основним об’єктом експорту по всій Аргентині. Їх масово ловили та переправляли в Європу, продаючи місцевим любителям екзотики.
- В Іспанії на законодавчому рівні заборонено утримувати цих птахів як домашніх. Причиною є надмірна популяція у країні. У деяких регіонах квакери вважаються шкідниками, бо знищують врожай.
- Класифікація налічує 4 підвиди, хоча між собою вони не дуже відрізняються. Першим задокументованим (у 1783 році) підвидом був Myiopsitta monachus monachus. Зараз він поширений на півдні Бразилії, в Уругваї та Аргентині.
- Українська й російська назва — «монах калита» — походить безпосередньо від латинської Myiopsitta monachus calita, це пряма транслітерація.
За належного догляду папуга калита може стати чудовим другом для всієї родини. Звісно, такі недоліки, як надто гучний голос, схильність до «клептоманії» та прояви агресії можуть відлякати від покупки. Однак якщо ви впевнені, що з цим впораєтеся — у вас з’явиться чудовий пернатий друг.
